Втомилася від звичного, щоденного ажіотажу,
Втомилася від мороку, похованих думок,
Втомилася від себе і власного я.
Згубивши розділові знаки буття
Наче втратила смак до життя.
Такі гіркі відчуття…
І моя від мене ж таємниця.
Приховані сльози, присипаний відчай,
Солодким полин не буває.
Життя без солі не минає.
А Доля невпинно рядки набирає.
Немов пасажири одного трамвая ,
Де поруч тиша пробігає,
І лише вона усе про всіх знає.