Дорогою довгою
Пустими слідами
З хвилюючою тривогою
Йде хлопчик до мами.
Іде він її і кличе
Іде і не бачить
Засльозилося його личко
А хлопчик іде і плаче.
Втратив її. Загинула
Бідна селянка
Не змогла достати скоринку
Для свого дитяти.
Блищать карі очі
Від сліз солоних
Хлопець зве, їсти хоче
Тре личко долонями.
Сів, пригорнувся
До берези при дорозі
Сів забувся
Про минулі тривоги.
Мрії осяяли
Гарячі дитину
Та сліпі відібрали
Й положили на спину.
Уже він не плаче
Уже їсти не просить
Біля берези сконав він
Від голоду того.
Біля берези хлопчина
Лежить і не чує
І навіть остання сльозинка
Лице не мордує.
Люди йдуть збоку
Якісь і поховали
Хлопчика, що від голоду
Кликав лиш маму.
