Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сергій Ранковий: **** Нечаянное счастье **** - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, сударыня, я рад, что вам понравилось.К сожалению, я более не могу ничего добавить к выше сказанному стиху, поэтому временно прекращаю следить за вашим творчеством. Но уверяю вас, мне было приятно читать ваши стихи. Огромное вам спасибо. Извините за откровенность. Удачи. Да, вот это и есть та самая доказанность... Ніколя Петрович, 27.12.2013 - 20:54
Я ответ написал, видимо не отправился, с телефона это проблема))или получил?
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нет, не получил. Если это важно, то повторите, если не сложно. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Извините меня, пожалуйста, мне действительно неловко, но я просто не мог сдержаться. Спасибо вам.
Ірина Кохан, 26.12.2013 - 22:32
сумно,друже,гірко.... ...гірка правда сьогодення..нажаль...З наступаючими святами тебе,Сергійку!Добра тобі і твоїм рідним ,душевного тепла,Божої любові! Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іринка. Дуже теплі у тебе слова і побажання, аж гріють серце. Дякую, друзяко. І тобі Божої ласки і благословення. Ну звісно і усім воїм рідним здоров"я і щасття. Н-А-Д-І-Я, 26.12.2013 - 19:57
Отак буває у житті... Розумію вас.Час все поставить на місця... Бажаю удачі. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надія. Це не моя історія, але мої почуття.Дякую за щирі побажання і розуміння Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви найбажаніша гостя (у сенсі дружби), але я вже і не сподівався...Дякую, що прочитали мій вірш, та більш того залишили коментар. Так, Людмила, сумна історій, яка началь дуже часто зустрічається, особливо останнім часом. Багато АЛЕ? Але чому так сталося, чого йому не вистачало? Мабуть дружина давала йому любов, а вона дала йому похіть і пристрасть. Це різні речі. В мене про це є окремий вірш "Обійми...". Багато Чому? Чому він не зміг впоратись? Чому не сказав, чого йому не вистачає? Чому залишив? Мабуть він боровся, справді, у душі, але тілесні бажання розпусти перемогли чистоту любові. Він став як наркоман, залежний від неї. Це важко пояснити, це відчуваєш (як приятрасть до наркотиків, нормальна людина не розуміє, чому хворий не кидає, хоч і розуміє що дорого за це заплатить). Мій герой зумів зробити вірний крок, хоч йому було дуже важко, але я знаю точно, що, навіть якщо хтось не впорався, він може одужуюти. Ця пристрасть не триватиме вічно, бо тіло старіє. І тоді він згадає про любов, бо душа спустіє. І він може повернутися. А от тоді виникає найсладніше питання - Питання прощення і каяття! Пробачте, Людмила, що стільки вам написав. Ви дуже рідко заходите у гості, то іншої нагоди ніж ця, може і не бути. Дякую за все. Не ображайтесь. Щасти вам. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...І любите розбивати чужі серця?... Дякую, Галинка. Радий, що припало до душі. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ого! Ти мабуть перебыльшуєш, аледуже приємно. Дякую, Любавушка. Радий, що сподобалось.
|
|
|