Ви бачили її, ви бачили ці очі
І цю красу яку я обіймав?
Як жив без неї я всі ночі,
Які я в цьому світі мав?
Ця милість кликала мене до себе,
І я блукав за нею навіть в снах.
Вона казала, що це все не треба,
А я не чув, тонув в її очах.
Така проста невинність світу,
Така краса сімох небес.
Тебе пізнав я того літа,
І не жалкую ні про що я все ж.
Ти чарувала, ти уміла чарувати.
Твоя усмішка, я такої не стрічав.
Ти загадкова, я не зміг все розгадати.
Багато втратив я, такого не втрачав.
Ті поцілунки - солодом труїли,
Ці губи - наче ніжність пелюсток.
Чого ж ми втілити ніяк не вміли,
Усе що мали, всіх збентежених думок.
Пробач, що я не зміг тебе тримати,
Що втратив я тебе в одну лиш мить.
Я так хотів тебе кохати!
Ти знаєш, досі щось болить...