Я йду на Схід, у сонячні країни,
Я йду в піски - знаходити тепло,
І, може, там у пустоті зустріну
Те, що мене на місці не знайшло.
Я йду на Схід, а шлях веде на захід,
І обертаюсь на забуті дні,
Коли душею ще не зовсім зряча
Узріла пломінь сонця у пітьмі.
Я йду на Схід - у казку на гостину,
І кожний крок - політ у висоту.
Я у пустелі, може, й буду вільна,
Та теплоти, щоправда, не знайду.
І річ не в стиглих сонцях на ово́ді,
Не у пісках, пропечених ущент,
А у душі. Вертатиму зі Сходу
В людські серця до щастя на момент.
І хай тепла мені не буде досить,
А буду знати на усі віки:
Тепло не там, де виноградні лози,
А там, де щастя сховані ключі.
