(Назустріч 2014 – року коня)
«В роду не без урОда»:
Де ж причина таких див,
В живій природі і в народі
Хто так грубо наслідив?
Щоб мати доброго коня
Лошицю з зеброю схрестили,
Чекали термін, та дарма
Вона лоша не народила.
Не раз старались відтворить
Та марні всі ці були спроби
Тож кобилиця стали жить
З самцями рідної породи.
Ішли роки й лошат своїх
Красивих й певно чистокровних
Кобила жеребИла в світ
Як чад батьків своїх законних.
І раптом диво - зебреня
У чистокровок народилось,
В роках ховалось навмання
І лише з часом проявилось.
Породна сучка зкобелилась,
В лоно дворнягу прийняла,
П’ять раз породними щенилась,
Дворнягу в шостий привела.
Слов’янка дівчина - красуня
Із темношкірими зійшлась,
Ставши слов’янину за дружину
За третім негра принесла.
Нетрадиційний, злодій, зрадник
Цнотливість в дівчини забрав -
Свої хвороби й згубні вади
Законним в спадок передав.
Цікаво йдуть в житті події,
Спадковість тут бува сумна,
Тремтіть, повії й прелюбодії,
Де кількість з якістю без дна!
Ніщо безслідно не зникає,
Природу тут не обійдеш,
Хто на телегонію* зважає,
Той у просак не попаде.
15.12. 2013р., Київ
_______________________________
*За матеріалами книги Ігоря Каганця «Арійський
стандарт: Українська їдея великого переходу,
4.1.2.Телегонія - заборонена наука»., Інтернет.
