Цей вірш дарую одній прекрасній жінці
із сайту, яка має чарівне серце і вміє
любити так, як ніхто... Без її дозволу не можу написати ім"я...
------------------------------------------
Чому у світі скільки болі?
Чому страдають в нас серця?
А як болять від нелюбові...
Стара, як світ біда оця.
Ми знемагаєм від образи.
Від зради сльози гіркі ллєм.
Чому скупі на ніжні фрази?
Яким відкрити їх ключем?
Ховаєм ці слова в архіви.
Їх павутиння запліта.
Даруєм ті, що пхають в прірву.
Від них й полин не розцвіта.
Невже слова багато варті,
Щоб чиюсь душу обігріть?
Чому буваєм такі вперті,
Щоб сум душі чийсь погасить?
А ще страшні слова в мовчанні.
Коли душа чека :"Скажи"...
І в ці хвилини бездиханні
В добро повірить поможи...
Але серця - маленькі дива...
Вони чекати можуть в нас...
Нехай слів добрих ціла злива
Проллється, що були в запас..
Ви вмієте написати так дивовижно,як ніхто.Це такий гарний дарунок для неї.Хай Вам Бог допомагає за Вашу любов до людей...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Відо, є на сайті декілька моїх знайомих жінок, якими я захоплююся тому, що вони можуть кохати, чекати наперекір долі...Це стосується і вас. Я читаю ваші вірші, які ви пишете серцем...У яких скільки любові, болі чекання...Переживаю разом з вами... Чекаю разом з вами...Хай допоможе вам Бог!
Хай вам щастить, мої дорогі..