Цей вірш дарую одній прекрасній жінці
із сайту, яка має чарівне серце і вміє
любити так, як ніхто... Без її дозволу не можу написати ім"я...
------------------------------------------
Чому у світі скільки болі?
Чому страдають в нас серця?
А як болять від нелюбові...
Стара, як світ біда оця.
Ми знемагаєм від образи.
Від зради сльози гіркі ллєм.
Чому скупі на ніжні фрази?
Яким відкрити їх ключем?
Ховаєм ці слова в архіви.
Їх павутиння запліта.
Даруєм ті, що пхають в прірву.
Від них й полин не розцвіта.
Невже слова багато варті,
Щоб чиюсь душу обігріть?
Чому буваєм такі вперті,
Щоб сум душі чийсь погасить?
А ще страшні слова в мовчанні.
Коли душа чека :"Скажи"...
І в ці хвилини бездиханні
В добро повірить поможи...
Але серця - маленькі дива...
Вони чекати можуть в нас...
Нехай слів добрих ціла злива
Проллється, що були в запас..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465768
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.12.2013
автор: Н-А-Д-І-Я