навіяно "Бурштиново" Ксенії Ен
Слова
сказані просто так
ніким не згадаються
нічим і ніяк
ціна їм в базар -
ламаний шаг
життя їх -
мить одноденна
як доля комах
Лише що ввічнені в бурштин
пізнали -
по смерті немає павутин
а тіло що знало страх
тепер закуте у коштовний саркофаг.
Душа вкарбована в рядки -
безкрила, мертва комашня
чи навпаки -
словами в лет і в небо?
Краплини сонця
чи падло -
труп ганебний?
