Я тебе ігнорував,
І над тобою насміхався,
Багато чого і не знав,
Хоча пізнати й намагався.
А ти спокійно спостерігаєш,
Із небес, чи з глибини,
Мабуть лиху вдачу маєш,
Раз не попереджуєш вини.
Чекаєш доки я представлюсь,
Й на справедливому суді
Покаюсь…, може й не покаюсь.
Все пригадаєш ти тоді.
Чом непокірним і блудливим
Своє життя занапастив,
Не потакав друзям зрадливим,
І рідню підлу не любив.
