Ніч … Туман… Ріка думок…
Стою під зливою зірок …
Стою вже довго, наскрізь змок,
Та не зробив останній крок.
Дивлюсь, летить одна…моя?
Та ні, чужа мені та зірка!
І знов думки… де я ? де я?
Тут темно…Може чорна дірка..
Яка втягла мене в туман
Зірок , пилюки.. я в неволі!
Дурні думки, мов ураган,
Пронизують мене до болі.
Здалось, чи справді я знайшов
Кінець безмежного туману…
Останній подих, Я дійшов!
І знов зірвався в тьму обману.
Стою, дивлюся і не знаю...
Зірки на небі… дощ і хмари.
Я ще не вмер та помираю,
А в небі тихо сплять примари…
Хай сплять прокляті ті, що знали
Що станеться…що буде далі?
Мені нічого не сказали,
І все життя – думки невдалі…
Чому нічого не сказали?
Можливо, я змінив би те…
Бо тихо й швидко утікали
Від долі , що знайшла мене…
