Чіпляючись за кожен рух,
Рельєф і глибину, я бачив!
Але тільки трохи…
Я міг би твоєму чадові сказати,
Що трава – зелена, а сонце біле.
Чути – означає просто чути,
Але ж не слухати.
І до того ж, навряд чи ти б зумів
Колись почути порух сонця.
Прислухайся хіба що як шумить трава!
Риторика – це не вульгарність…
Але тільки трохи.
Я мовчу, бо я – німий.
Ніколи б не відмовився розповісти
Про темний бік білого…
(так, про сонце, стоячи на траві).
Стійкість – це безнадія…
Але тільки трохи.
Я не вистояв, бо я з глузду з’їхав…
Я завжди любив запах трав
І колір сонця…
