Так випали карти на небосхилі,
Так намальовано десь на сузір'ї.
Зараз це не видно, бо надвечір'я.
А колись ми будемо вже похилі,
Сидітимемо в парку чи на подвір'ї,
Згадуючи історії: веселі або милі...
Розглядатимемо диво-малюнки,
Шукаючи наші з тобою зірочки,
Що, як на стелі яскраві дірочки,
Утворили під місяцем візерунки.
Часом лишають стелю й стіночки
І несуть вони комусь подарунки.
Нам від них презентів не треба,
Нам достатньо гарного пейзажу.
Такого немає на стінах Вернісажу,
Бо замість галереї тут усе небо!
І картини ці я вже ніяк не підмажу,
Малюючи ще одну Фіву чи Фебу.*
Я не бачив небесні світила до кінця,
Та точно був серед сузір'я Водолія.
Саме там народилася моя світла мрія,
Запаливши вогнем наші з тобою серця.
Я вже ніколи відтоді не втрачав надії,
Що твої зірки таки вподобають Тельця.
* - Фіва - супутник Юпітера,
- Феба - супутник Сатурна.
4ID
05.11.2013
Х.Ч.
Гарно.
