"... Небо із медовим смаком, а чай із білими і легкими хмаринками... І я нічого не плутаю!....
.... Жовтою шубкою встелилося місто, сірий туман закутує у свої обійми і розчиняє на маленькі частинки...
... А от сонечко проситься на твої щоки, і ти крізь сон посміхаєшся....
... Щось дарує тобі неймовірну радість...
... Телефон вимкнений, Інтернет "не оплачено", в холодильнику пусто, тільки лишилось ще 2 пакетики чаю і трохи меду...
... Зачекай ще трішки...
... Я скоро виберусь із того холодного й сірого туману і босоніж прийду до тебе по мокрому жовтому листі....
.... Я мовчки стоятиму на твоєму порозі.... так, я принесла твої улюблені грінки...
... Ми прокинулись не в одному ліжку і зустріли світанок не разом.... але ти єдиний, до кого я йду вранці пити чай із білими і легкими хмаринками...."