Я свою душу заховала
Та так, щоб не знайшли
Її ні вірні, добрі друзі
Ні люті вороги.
А щоб не мили мої кості
Поставила високий мур.
Щоб всі не лопали від злості
Та щоб уникнути тортур.
Хотіла душу захистити
Від зради, від біди, від зла
Та от політ її спинити
Як не старалась - не змогла.
Вона закрита задихалась,
В неволі втратила тепло.
Вона уже не посміхалась
І світла ніби й не було...
-Пусти мене, я так не можу
-Тобі ж болить, там небезпечно.
-В неволі жити я не хочу
І аргументи недоречні!
Хай буде біль, хай буде сму́ток,
Якщо в споко́ї вічно тліти,
Якщо себе від всіх сховати -
Тоді і щастя не зустріти!...