Як вітру опираються тополі –
Я навіть чую, стовбури скриплять.
На опір цей дивлюся мимоволі –
Мов паруса корони лопотять.
Ця боротьба потроху шаленіє.
Ламається слабке гілля й униз.
А вітер гне дерева що є сили.
Приймає, що донизу впало, хмиз.
Раптово підхопив мого картуза
І покотив мов колесо вперед.
Тремтіло підчас бігу моє пузо,
До поки наздогнали ми кашкет.
Захекався. Стою біля криниці.
Гойдає вітер наді мною звід.
Почервонів – сміються молодиці:
Мовляв, іще нічого – спритний дід…
