Зітхань пориви – вірності поруки.
Відданість твоїх вітрил в бутті
Моєї – не твоєї муки…
Параліч слів всю совість полонив.
Відсутності сполук тілесних звуків.
Посланник вражених твоїх бажань.
Мої незрозумілі, ніжні рухи
Тебе попросять відтворити міф.
Можливості повернень на дорогу,
Зблудившись, я шукаю всі шляхи,
Тобі несу з собою перемогу
Не видимих, захованих світил.
В тобі вертаються самотні полонини.
Не рішених, здобутих почуттів.
Відкриті сни ми виліпим із глини.
Замотаних клубок відвертих слів!
