Апаге! Ареопаг сновидності
Применшився через щемливий біль.
Скільки тобі треба літ,
Аби втямити, що тільки
Осінь лягає вуаллю на твоє жіночно – безчесне
Лице.
Але моя любов надто давня,
Таке собі аб ово,
Так, спочатку була вона,
А не ваше старезне курко – яйце.
Тільки син вартий сліз,
Тільки сни варті днів,
Але ти нуртуєш в мені
Вигинами диявольських рік.
Стає від цього надто прісно,
Надто солоно на душі.
Так, бо солод приївся,
Розтратився на молодечий рушій.
Віднині я твоя долина Іосафата,
Сміттєзвалище виноградно – невтішних дум,
Холодно, голодно,
Мов на лаві підсудного
В обіймах Пілата,
Але це не я говорю,
А лиш без – тебе – сум.
- посмишка
я вас зрозумив
