Йому здавалось: він читав її,неначе книгу,
Підручник з біології за восьмий клас.
Колись він мріяв за глядіть всередину душі її,
розтопити ніколи не стоплену кригу.
Дурними балачками,походами у паб на пиво чи на квас.
Йому здавалось: ну і що, що архітектор,та хоч фраєр,
головне, щоб віддалась вночі повністю вся.
Ну і що,що жити спішить,психічка по суті і стаєр,
таких як вона повно,не перша і не остання й ця.
Йому здавалось:ну як це можливо,сидіти годинами за кресленням ,
І п’ялитись у досконалість всякого штриха.
Вона гордилася своїми ідеальними роботами,
а він казав : «Це у тобі розпирає пиха.»
І якось склалось так,останньою їй бути не судилось.
Його пророцтво збулось.
І через лічані роки з майбутньою дружиною на відпочинку,
гуляючи на кримському півострові у селищі Форос,
кохана шепнула йому на вухо ,під сяйво нічного прожектора.
«Крихітко, ти не пізнав душі отого архітектора.»
Мері Benovski
http://vk.com/dim.svitla
