Усі справедливі, усі такі чесні,
Тоншить від цієї вуалі брехні,
Спитайтесь в народу без всякої лесті,
Як все досконало в щоденнім житті.
Так – ми українці у вільній державі,
В нас свій президент і власний парламент,
В нас воля народу, все демократія,
Тоді ж якого вмирає нація?
Та варто лише навкруги озирнутись,
Бачиш людину, іде непривітна?
Чого б це?
Чого українці злі й не щасливі?
Звернемо увагу на звичнії будні:
Ідеш раненько собі на роботу,
Сідаєш у транспорт, та тут не все просто,
Тим паче, коли притиснутий зовсім.
На когось ти сперся, хто сперся на тебе,
Десь яма і ти підлетів би у небо,
Та як ти притиснутий поміж людей,
То це всього на всього будуть синці.
Тобі стало зле, ти прямуєш до лікаря,
Та він все лиш пише, на тебе не дивиться,
Витягуєш ти 20 гривень з карману -
Ти ба який хист в лікарів щебетати!
Ідеш, на узбіччі авто іспетктор стоїть
Працює людина, спиняє автівку,
У тех документах вже сотня лежить,
«Щасливо» у відповідь скаже і «Їдьте».
Навпроти студенти ідуть на заняття,
Хтось радісний, в когось тремтять зап’ястя
Хтось здав «на відмінно» і нічого не вчив,
А хтось із знаннями усе завалив.
Ідеш попри суд – оголошують вирок
Простого Івана засудили навіки,
А пана Петра суд визнав невинним,
Бо Йванко сам протаранив його машину.
І так ще можна безупинно говорити,
Та це те, що воду у ступі місити.
У нашій державі не цінять нічого,
Окрім тих , що платять на кожному кроці.
І правду співає Тартак в свої пісні
Бо не цінять героїв у нашій країні
Пусті балачки, дебати, промови
Ми гідні на більше, на славу, на волю
Та все, що ми можем це тільки жалітись,
І все прогинатись, коритись, коритись
«І щоб лиш не гірше» - гадаєм щоразу,
Та нас далі гнуть, все більше на разі.
Чого всі мовчать, себе зневажають?
Бояться, напевно, що їх покарають…
Та справді і варто простому народу боятись,
Бо в них недостатньо «бабла», щоб все порішати.
ID:
442404
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.08.2013 23:39:17
© дата внесення змiн: 09.08.2013 23:39:17
автор: Alara
Вкажіть причину вашої скарги
|
