Без хитрої дурні і епатажу
цей вірш – відкритий кожному урок
на протязі якого всім покажу
причесану гармонію думок.
Без вихилясів, брендів, еківоків
герой мій – то з невиправних БОМЖів,
то вічний козарлюга одинокий,
то менестрель із глибини віків,
що докучає через сотні років
у ностальгійній пам’яті глибокій,
а то й – проста людина наших днів.
Він не угодник, не спішить на плаху,
і має все, до чого кожен звик.
Частіше всього може це й невдаха,
та не бомонд з гадючника владик.
Він лицар духу, що не прагне волі
за вмиту кров’ю ближнього ціну.
Його душа ширяє в тому полі,
де предки з плугом прокляли війну.
Не ручкається з гордим без потреби,
не братствує з пророками на ти
і не шукає пари десь під небом,
щоб славити померлих з висоти.
Та не віддасть нікого на поталу,
коли його плюндрують крадькома,
і з дев’яносто п’ятого кварталу
не зарегоче разом з усіма.
Задуматись заставить, посміхнутись,
відчути все, чим дихає село.
Якби він міг до всього дотягнутись,
воно ставало б кращим, ніж було.
Йому близькі людські природні риси,
а не гримаси воїна з тату,
та кожного фарбованого лиса
за духом відрізняє за версту.
І не злукавить, що душа відчула,
коли впізнає образ москаля,
чий мікросвіт пронизує минуле
рентгенівським промінням із Кремля.
Він добре знає, що працює всує,
але засвоїв істину просту,
що хтось повинен бути на посту,
хоч боляче, коли душа почує:
– Він боягуз! Ату його! Ату!
Стосовно ЛГ знаю, бо все правдиво і щиро сказано... А стосовно мене... Яка вже є... заходьте. Рада гостям
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за запрошення. Я розумію так, що Вам не байдуже моє ставлення до Вашої творчості. Загальні враження є. Не знаю, в якій Формі краще - e-mail? коментарі?
заходьте. Рада гостям 
