Я в сон увірвався Ріком
Котом диким дерся кудись
Щоби принести ліки
Щоби зцілити вись...
Украсти збагнути й до віку
Кохати тебе, Діано!
Нелегко, без твого дурману
Не хочу й не вмію більш жить
Усюди тріпочуть ліани
Як не ховайсь не крадись
Я чую тебе, Діано!
Швидше пірнаю глибше
Відпущу?! Ага)) Повернись ...
Дай своє тіло тремтяче
Дай розігріти кров
З тобою стаю незрячим
І нетерплячим знов...
А ти заховала зорі,
Думаєш так мине?))
В радості чи непокорі
Бажаю лишень тебе
Кохати, зв'яжу зап'ястки
До більця й до синіх хмар
Будеш моя навіки
Маревом тих примар
Я украду твій спокій
Залишу себе любить
Чуєш, як б'ють копитця
Вершник ніколи не спить
Гойдає свої перепони
Тростину тримає в руці
Вітер під ним й той стогне
Що це ти вся уві млі...
Я розжену тумани
Стегон твоїх торкнусь
Немає між нами омани
Де б я не був - вернусь
До тебе, моя Діано!
Сонце руде моє
Крихітка, моє небо
Повінь моє маля,
Як тебе боги терплять?
Як тебе носить земля))
Як умиває ранком
Срібло далеких рос
Я постелю тобі постіль
Білий духмяний покос
Вирву з твого волосся
І намалюю дива
Світла моя бентежна,
Де тебе ноги носять?
Коли мені голова
Долею ниву підносить
І місяць летить й булава
Вплітає пряму крива
Серпень вересень просить
Зібрати у торбу жнива,
А дощ неслухняний, досить
Піниться й сткає в стелю
Я хочу Додому, в оселю
Де ми зустрічали світанки
Мансардові гупали ранки
І ти, моя ніжна,Діано!
Гаптувала мережками дріт
Колючки ті треба змінити
Ліс то, не Беверлі Стріт)
Бачу, я бачу вроду
Ось твій з'явивсь силует
Дивлюся на тебе як в воду
І хочу домашній амлет...
І карасів на тарілці
В сметанковому соусі... Лет
Крісло, диван, табурет...
На ньому зупинимо погляд
Люблю коли ти босоніжки
Скидаєш із нього в букет
У залі світяться хмари
Знову знову трикляті примари
Привиділось море-міраж,
Де ти сховалась у хвилях?
У мене вже скоро мандраж
Пройдеться вже й зуби сціпив
Жахливе моє чекання
Тобі ж в голові татуаж...
Нарешті зійшло мовчання
Прірва зникла з мереж
Птахою повернулась
В обійми до мене, до веж
Знаєш, у цій перукарні
Можна книги писати
Назву придумали "вест)"
Люблю Цілую Кохаю
З повагою твій Орест...
Боже! Що він тут понаписував? Оце то пОчерк!!!
