Любитиму. Всім серцем. Обіцяю.
Я вже не можу. Просто дожени.
Віддам тобі усе, що тільки маю.
Лише ти долю нашу не вини.
Чекатиму. Всім тілом. Обіцяю.
Я так не хочу. Милий, обернись!
Вже так давно нас разом уявляю,
А губи шепчуть: "Дівчинко, молись! "
Молитимусь. За тебе і за себе.
За віру нашу і твою любов.
За те, що закохаюсь в тебе,
За щастя наше і мою любов.
Хотітиму. Постійно. Я до тебе.
Так просто, чисто, по-дитячому.
Шукаю десь в душі кохання в себе.
Немає. Провинилася... Чому?
Летітиму. На крилах. Не боюсь.
Так хочу високо... З тобою.
О Боже... Де ти? Зараз розіб\"юсь.
Прошу тебе! Не грайся так зі мною!
Прокинулась. Жива. Дивлюсь.
Шукаю щось. Так темно. Боже.
І знову... Знову я молюсь.
Вже хочу вижити. І вийде. Може.
Привіт. Це ти? Чому я тут?
Чому лежу сама посеред поля?
Летіла? Я? Летіла, як салют?
У всьому винна, кажеш, доля?
Просила ж я... Долю не вини ти!
Тепер тікай від мене! Чуєш?
Тебе тут мало. Все. Іди ти!
Для іншої усе ти намалюєш.
Вертаєшся? Куди? До мене?
Так ти ж мене впустив, коли летіла.
Не хочу я. Тікай скоріш від мене.
У мене друзі тут. Вино. Текіла.
Привіт. Ти хто? Такий приємний.
Подобаєшся. Дякую. Живу.
Чому далеко так? Якийсь таємний.
Літати? Ні, дякую. Я попливу.
Ми разом. Ти і я. Не кинув.
Плив поряд. Всю дорогу. Мило.
У водоспад за мною навіть линув.
Чарівно . Хочу ще. Це розбудило.
Любитиму. Всім серцем. Обіцяю.
Я вже сміюся...ти мене обняв.
З тобою все чарівне уявляю.
Бо ти зі мною. Ти мене не проміняв.
