І не дихати навіть. Впускати тебе лиш в легені
Без ключів, без дверей, без гарантій на завтрашнє диво.
Ти пришив мене міцно, напевне, до серця-кишені.
Ти пришив мене, знаю. Та вийшло занадто аж криво.
Знов без тебе, від тебе – і це так мені наркотично.
Я не класик, не вмію мовчати, впадаючи в прозу.
Свої вірші збираю з підлоги завжди хаотично
І несу вже тобі неймовірну душевну загрозу.
Не читай мене більше. Залиш просто десь на полиці.
Я не хочу врізатися в тебе. Мені би у рими.
В мене лічені поки сторінки, століття, столиці.
В мене лічений ти. І найкраще нам бути чужими.
Не збирай по підлозі розсипані перлами рими -
Налови на льоту іскрометних метафор і звуків.
Ми не станемо, ні, одне одному зовсім чужими,
Хоч би й нас розвели кілометри і роки розлуки.
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
