На ці вихідні канали,
В яких я топлю
Власну
Бездушність
В такіхардійному
Бізі
Залізолісистих
Комет
Мого
Серця
Зникла
Вся поетичність
Поетичність
Зникла,
Як розірвана
Вена
Жінки
Похилого
Віку,
Цій
Жінці
Ніхто
Місцем
В колісниці
Задимленоцегняної
Будови
Внутрішньочерепної смерті
Так і не поступився
Я відчуваю себе
Вигнанцем
Вигини
Тіла
Янгольських прерій,
Коматозоперевізники
Здирають
Клей
Коматозоперевізники
Здирають
Клей
Коматозоперевізники
Здирають
Клей,
На якому
Кістки
З’єднують
Механіку
Диявольського
Кисло-солодкого тіла,
Якщо,
Цербер
Це ім’я
Якщо цербер
Це покликання,
То я не в змозі
Буду
Носити
Тричі
три нашийники
Поспіль
Протягом
Трьох
Нескінченних
Випалених
На твоїх зіницях
ночей
прошу
зупиніть
це:
самотньо-сонцезникаюче
божевілля
ці ураганні
потоки,
що
вливаються
в мою
застояну
кров –
я буду
пам’ятати
про чужі планети,
та я знову
хочу
повернутись
на свою
мертву ділянку
-
пустку
зі засмердженими
реБрамириБ –
мир
в тобі
не настане!
Тільки
водостічна
система
пронесеться
жовтневоядерним
вибухом!
і все,
що я чую
це крики
заледве
крокуючого
вовчого пастуха.
І
Все,
що ти чуєш
Як у півмісяця
Відпадають
Ноги,
А поряд
Гаї,
де
Тріскаються
Сухожилля
Вовчих
Горлянок.
