Одного разу ми з дочкою
Присіли мультик подивитись
Там Маша з довгою косою
Учила як «З вовками жити…»
_________________________
Вовки спокійно в лісі жили,
Та ось останню муху з΄їли,
Бюджет не сходиться ніяк…
З реформами один голяк…
Сидять, гадають. Зголодніли,
Аж Машу на галявині уздріли…
Так виник план у бідних сірих:
Що треба Машу заманити,
І взяти у Ведмедя викуп.
Як порішили – так зробили
Її бідненьку посадили,
А клишоногому прислали ультиматум:
«На газ готові обміняти!»
Ведмідь зрадів: хоч відпочину!
Та гледіти її не буду,
За нею бігать…не по чину
Подивимось, що далі буде…
А Маші хочеться гуляти
Вовків почала лікувати…
Уколи, клізьми, ложка в рот,
Залізла у медичну фіру…
Вовкам тим бідним не до жиру.
Ведмідь собі відпочиває,
А двоє сірих ніч не сплять…
Вона і у ві сні їх доганяє …
Бо лікуватись не хотять.
Із гальм злетіла наша Маша
Вовки тікати ладні геть,
Вже торгуватись до ведмедя…
Мишко сміється: от вам грець!
Вовки дрижать ще аж до піру
І стережуть медичну фіру…
Поназїжалось з всього світа…
Вовків від всього цього тіпа…
Торги закінчились далебі
Із тим прийшли знов до Ведмедя.
Мишко сміється: що вкусили?
Чи є ще в вас і далі сили?
Побачили і Крим і Рим?
І в Лондон зїздили за тим?
Вовки свої хвости сховали
І бочку з медом притягли,
Коли ту Машу віддавали
Та якось криво усміхались…
Невже позбудуться вони…
А Маша радо вередує:
Що тої бочки мало буде
І що вовкам треба віддячить…
Та нові «ліки» їм добуде.
Вовки, почувши ті слова,
Світ за очі хутчіш чкурнули
Які там ж… опа, голова…
Про болячки свої забули
______________________
І що цікавого у тім?
Дочка сміється: тато… тато…
Не важко зовсім здогадатись:
Що там же Юля має бути,
Замість Мишка – Володя П….утін…
Я тільки потім зрозумів:
Як було звати тих вовків.
