Ось і літо вже звісило ноги,
Напуває жита, шелестить.
А волошки в полях край дороги,
Наче схована з неба блакить.
Чути іволги пісеньку з болем,
Навіває на серденько щем.
Перепілка з-під хмар на все поле:
- «Спать підем!», Спать підем!», «Спать підем!».
Під цю пісню поважно і чинно
Між блакиттю бреде череда…
…Так пливуть непомітно й нестримно
Посивілі від шляху літа.
