Дни кружит метелей вьюга, В вечность канут – не сморгнут, А часы – суток прислуга, С глаз тем более смахнут. Улетают. Им вдогонку Память тужится бежать. Они в вечности котомке, Память их влачит назад. 21.06. 2013 г.
ID: 432954 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 22.06.2013 14:02:21 © дата внесення змiн: 22.06.2013 14:02:21 автор: seroglazka
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie