Евгений Запяткин "Салат Высоцкого"
* * *
Мы далеки от всяких драк
И жить хотим всегда достойно:
Известно, что не дремлет враг,
Но мы привыкли спать спокойно.
* * *
Тесней в вагоне общем, чем в купе –
И разные есть шансы на свободу.
Любой удар, который по толпе,
Не может не ударить по народу.
* * *
Каждый свой проверит вкус
На большом пиру и тризне:
Никакой хороший вуз
Несравним со школой жизни.
* * *
Нет ума, и нет фигуры,
О деньгах базар один:
Бабы все, конечно, дуры,
Если сам ты не блондин.
* * *
Похвально устремление расти,
Но что же получается в итоге?
Пока мы ищем новые пути,
Идут к развалу старые дороги.
* * *
Мы любим петь в подпитии до дрожи –
Лишь надо исполнителей понять.
Глухонемые песни любят тоже –
Руками в ресторане исполнять.
* * *
Прекрасный мир под град указок
Стал грубым, как горбыль:
Уже немало страшных сказок
Мы превратили в быль.
* * *
Большой идеей разум осветился:
Куда поток исканий направлять?
Кто жизни смысл нашёл и восхитился,
Того пора в психушку отправлять.
* * *
Что есть, то и есть, и ещё
У Господа клянчить не надо:
Одна голова – хорошо,
А тридцать голов – уже стадо.
* * *
Сложился у поклонников свой лад,
Куда кумир как кур в ощип попал:
Любой мужик сегодня съест салат,
Где много лет назад Высоцкий спал.
=======================================================
УКРАИНСКИЙ ПАРАФРАЗ
* * *
Хай тремтять від переляку
За кордоном вороги!
Жде їх зашморг та й гіляка!
Вибачте! - Нагнав пурги…
* * *
Людей біля вагону – купа,
Квитків немає – ось біда.
Піду. Пішло воно все в дупу!
Бухну за партію «Удар»!
* * *
Перевірю власний смак
В мить кінця та каяття.
Якщо розуму нема,
Геть зі школи та життя!
* * *
Брешуть, що фігура – дура!
Йшов з грошима на базар,
Ледь торкнувся пузом фури,
Та й пом’яв тій фурі зад.
* * *
В Києві асфальт у ямах,
Винен «Київавтодор».
В яму навіть впала дама,
Та й знайшла там помідор.
* * *
Співати я не вмію, як Карузо.
Колись в кафе «Веселка» заспівав,
Глухий з німим мені ногами в пузо
Так міцно дали, що добу блював.
* * *
Наш президент народний - Янукович
Перетворити казку обіцяв
За рік на яв . Терплю - мені не в нові.
У люстерко дивлюсь – злетів з лиця.
* * *
Леліяв мрію - бути наче птиця,
Шукав себе такого уві сні…
Палата «шість» у Павлівці та й лиця
Такі навколо – Боже, бороні.
* * *
З дурної голови та на здорову
Перекладати – це поганий тон.
Нема ума у мене, у корови
Немає теж. А у коня в пальто?
* * *
Я вийшов із Полтавського села,
Кумир мій – саме я – поет пан Коцький.
Хай інші доїдають той салат,
В якому спав колись В.С. Висоцький.
При нашій нинішній владі, хоч співай їй, хоч аплодуй - все їдно не для простого люду буде сабантуй. 
