Ідуть всі геть. Позаду силуети.
Хтось мчить, біжить, а інші - просто йдуть
Тепер лише на сторінках газети
Дізнаються про однокласникову путь.
Хтось стане тим, ким хоче, а хтось - ні
Хтось буде жить заможно, а хтось - щиро:
Нині ж не всі, хто на валютному коні
В житті сягнули до любов-довіри.
Та не про це ми зараз. Не про це.
Те, що закінчилось, того уже не буде.
На диво незасмучене лице,
Й гіркий клубок чогось не лізе в груди.
Хтось скиглить, мимлить, сентименти ллє,
Я ж тішуся - "цинічна шкарапуда".
Були ж бо там, я знаю, що і є,
Великі люди - не з простого люда.
Зустрів хоч мало, та, напевно, досить.
Більше за тих, у кого очі сліз,
Мабуть, тому і плачуть вони досі,
Що не знайшли свій душокомпроміс.
А я знайшов. Пізнав і знати буду,
Бо цей кінець - це зовсім не кінець,
Либонь, початок лихоліть та бруду,
Либонь, взяття нових й нових фортець.
