На вербі сиділа Зозуля кувала
А в неї дівчина, тай долю питала.
Накукуй Зозуле,рочків тай багато
Бо не хочу, я смерть чатувати.
А чи зкуєш правду, хитрая птаха
Бо ти злая мачуха,а не добрая мати.
Не кукуй попілиста,не стану слухать
Піду до горіха,де Дятел мудріший.
Дятлу мій,Дятлу,червоная шляпа
Напророч життя на радість багату,
Ти розмову маєш із столітнім дубом
А він всевидющий,старІшин діброви,
Застукала птаха по горісі дзьобом
Дрібоче,дрібоче спинятись не хоче
Я ліку не знаю,бо досі пророче.
Нагадує байки Г.Сковороди. Клас! ми самі обираємо, кого слухати. І зовсім не обов*язково ходити до всіх, кого обирають всі. "А я не всі, і всі не я" Пам*ятаєте, ви мені колись писали? Я часто згадую. Є фрази, якими я вже прописана, оце одна з них. Знаєте, люди татуювання роблять на тілі, а я собі деякі фрази так часто повторюю, що то вже в мене татуювання душі. Дякую вам. І за цей вірш теж. Цьом.
Плискас Нина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені завжди радісно,коли є розуміння написаного читачу.А за тебе моя люба,я тішуся в безмірно раз.Подивись мої ""калейдоскопи","перли"знаю,що дещо занотуєш.Щасти тобі,вдячна,що ти є.
Здорово, Ніна! 
Гарно.
