Води талі, як виблиски ртуті,
кришталю, перламутрів, коралів.
У струмках тротуарної муті -
всі скарби із "бермудських" кварталів.
Не в думках - натурально кульгаю,
я у бруді міської регати.
Віртуальний пірат з "папугаєм",
матюком, що кляне магістрати.
Я бреду по уламкам моралей,
з мідяком і без зброї в кишені,
на фрегати міських магістралей,
що геройськи долають траншеї.
У гонитві за блиском дуката,
і за звичкою в жмені хапати -
Я згадав - це ж весна винувата,
бо у річку вляглась біля хати.
