Сиджу у чорно-білі я кімнаті
І думаю, чи то я сплю,
Чи це все може на яву!!!
Не знаю точно як сказати.
Підійшовши до вікна
Побачив я на небі рай.
Лиш озернувся я на зад,
Побачив пекло під ногами.
Лиш тоді я догадався!!
Я сижу у вимірі де не має:
Ані сліз, ані жалю
Лиш голос ніжний за собою тягне.
Кричу я, хто ти, де ти?!!!!!
І зрозумів я, що голос лине з голви.
Згадав я все! і всьо про всіх!!!
Як накоїв я безмежну кількість
Проклятих гріхів......
Ти пробачала мене не раз,
не два, не три а сто!!!
А скільки часу вже пройшло
І все мине, все просто зникне
і подих твій і все живе
Що я любив.
Це все мине.
