Не Кассандра я - пророкувать не вмію
Не Єлена я - не спричиню війни
Скільки місяців та сонць у пам'яті майнуло -
Стільки й забуватимеш мене років
Засинаючи, знов прагнеш розібратись ти у всьому
Та повіки опускаються - приходить сон
Може, ще зустрінемось колись з тобою в лабіринтах сновидінь
У туманах, що встелились між вікон
Та прошу я лиш одне:
Не шукай мене ніколи
Бо зронили ми всі сльози
Й не забути поривань тіла тлінного до скону
Кожен з нас минає з часом
Та у пам'яті навік
Згуки ймення мого забувай потроху
На краю у прірви шепочи вітрам
Всі слова, які знов зродяться у змові серця й розуму
Безцінно-зрадливі слова
Не Кассандра - пророкувати нас
Та ідучи вранці між полів, згадаєш
Що червоні маки також мають пам'ять
І розвієш вітром зірваний їх цвіт...
Скільки ж літ мине в скорботливім мовчанні на дорогах
Що хворіють нами, нами??
І розітне небо сокіл
Над літами влади ми мати не могли ніколи
Час спливає і думки гіркі...
13/01/2011 - 18/03/2013
