Навіть тінь наша нам непідвладна ніколи,ти знаєш?
Навіть зрадити може,пропасти,під землю піти.
То чому від кохання в житті так багато чекаєш?
Закриваєш ним очі,навік пропадають світи.
Ну невже у коханні така превеликая сила?
І до розміру любих очей цілий стиснеться світ.
Я би землю цілу босоніж за тобою ходила...
У дощі,у морози,у сонце,у тисячі літ.
Я би міряла твоїм коханням і сонце,і зорі,
Ну чому вони менші за теє кохання,скажи?
І чому досі мерзну босоніж у мокрому полі?
Під дощем загубивши твої одинокі сліди.
Так віддано та щиро!!! Так пишуть лише ті, хто вміє любити і цінувати те велике почуття. Бажаю Вам бути коханою і нехай від щастя "навік пропадають світи"
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
