Ніде так любо й гарно не буває,
Як на широких берегах Дніпра.
Тут ніби в душу місту заглядаєш,
Тут Київ, мов людина, ожива.
Багато місць прекрасних зустрічала,
Хоч я тут, ніби гість, тут не живу.
Але в Дніпро, я ніби закохалась,
Там мовби казку бачу наяву.
Все змінювалось. Йшли тисячоліття,
Ріс Київ, як у матері дитя,
Все змінювалось: вулиці та квіти,
Дороги, люди – йде вперед життя!
та завжди був Дніпро! На його схилах
росла Вкраїна, виростав народ.
Як змінювалась хвилею знов хвиля,
Так мир зміняв печалі та незгоди.
Люблю це місце. В будь-яку тут пору
Велично й гарно. Береги Дніпра
Думки наводять про складну дорогу,
Що просто називається життя.
Це місце навіває нові мрії,
пробуджує забуті почуття,
вертає спогади про давнії події,
прискорює моє серцебиття.
І кожен, хто до Києва прибуде,
Хай буде то чи літо, чи зима,
Відвідати хай в ньому не забуде,
Прекрасні, юні береги Дніпра.
Чудово
