Ти пішла..
Шмат мого серця вирвали і викинули..
В море..
Скарлет пішла з тобою..
Рояль ще тут..
Ти лишила чужу гітару, зав*ялі квіти, дзеркальце..
Ти забрала музику, ти забрала торт з ложками..
Лишила мовчання про музику..
Лишила голу стіну над своїм ліжком..
Вона мучить мене ночами..
Я майже не сиджу на килимі..
Не п*ю кави..
Не скажу, що все було не очікувано і блискавично..
Почалось давно..
Завершилось.. надіюсь ще не завершилось..
В мене все добре: співаю, навчаюсь..от скоро додому поїду..
Тебе немає..
Наче і не було тих сліз, тієї безсонної ночі розмов..про все на світі..
Згодна, майже завжди про мене, про мої переживання..
Боляче..Десь всередині..Там, де мало б бути серце..
Біль не гострий..Тупий..З відголосом в скроні..
Дивно прокидатись і не бачити тебе, вже не сплячу..
Дивно не казати тобі, щоб ти не спала з навушниками..
Дивно..
Боляче..
Пройде..
