Ти помічаєш, що ти щасливий. Щастя капає, капає у тебе. Розливається у тобі.
Ти розумієш, що по вінця наповнений емоціями, коли запиваєш смачним солодким чаєм цукерку Monterini, яка наповнена ромом. вона не пуста у ній щось є, начинка і у мені, у нас всіх є начинка! Ти п'янієш.
Думки так швидко просковзують крізь тебе, ти не встигаєш їх ловити, їх спинити чи просто випустити. Вони просто проникають крізь тебе залишаючи свій осад.
Ти даєш їм волю! Вони летять. Розправивши плечі ти вдихаєш, глибоко вдихаєш повітря, розпрасовуєш свої крила (про які навіть не здогадувалась) вільним порухом плечей. Ти більше не спиш, ти більше не сплячий метелик.
Ти усвідомлюєш, що ти живеш. Ти живеш.
Через 20 років ти розумієш, що ти живеш. Ти у невагомості.
Розкриваєш свої чарівні крила і летиш. Летиш далеко забуваючи відчай. Пам'ятаючи, що ти щасливий.
