Йшов мокрий сніг, все розтавало.
Було десь близько на нулю.
Сказав я зайвих слів чимало.
Одне із них - що я люблю.
Ти посміхалася й мовчала.
Бо березень холодним був.
Сьогодні перше квітня - знала...
А я про дату цю - забув...
Як добре, що таке є свято.
Сприймається все невсерйоз.
Якщо десь ляпнув забагато,
То вийде дотеп чи курйоз.
Отак і вийшло в перше квітня.
Веселий день, повсюди сміх.
Слова віднесло, наче сміття,
Лишився спомин, а не гріх...
посміхаюся крізь сльози 
