Буває часом шепче водоспад
Про долю тих, хто копійки кидає,
Монета кожна пам’ять має
Й виконує бажання у стократ.
Ось цю копійку кинула дівчина,
У тузі за коханим і в сльозах
Вона молилася, і в небесах
Летіла жаль її єдина.
Монета друга кинута безсило
Дитиною, що подарунка хоче,
Вона про іграшку вночі шепоче
І маму просить щиро-щиро.
А тут і ще одна – на дно упала
Краєчком з піску виглядає,
Тяжку бо долю там вона ховає –
Хворобу рідної людини карбувала.
А водоспад хлюпоче раз у раз
І посилає в небо всі бажання
Ось дівчина п’яніє від кохання,
Бо повернувся суджений якраз.
Дитина так чекала в снах
Й прийшов до неї Святий Миколай,
І ось настав уже для неї рай
Така бажана іграшка в руках.
Бог творить з тими чудеса
Хто вірить, що хворобу переможе
І з вірою живе в спасіння Боже
Тоді здоров’я повертається й краса.
То невже цей водоспад магічний?
Чи може зачаровані монети?
А чи бажання здійснюють планети?
Яка ж бо відповідь на ось цей запит вічний?
Насправді всі трапляються дива
Якщо хтось віру має непохитну
Й тривогу хто долає ненаситну
Добро і щастя множаться на два.
Тож водоспад – це символ для людей,
А всі монети уособлюють бажання
І той, хто має щире сподівання
Доб’ється здійснення мрій та ідей.
03.01.2013р.
