Розділ 4
Старий товариш
Після того, як друзі оживили Балкета та полагодили Праула, вони вирішили повернутися додому на свою рідну планету Кібертрон. Та сили корабля, використаного під час подорожі на планету «Тревор», для дальнього польоту було замало. Автоботи знали, що їх «Спарк» десь на Землі. Вони шукали його через супутники, радари та навіть навігаційними пристроями з військових баз, але знайти не могли, тому що функціонуючий корабель, як і усі елітні кораблі, захищений функцією маскування. Їхньою останньою надією було те, що корабель трансформується та подасть сигнал через внутрішню пошукову систему автоботів.
На той час «Спарк» відновив усі свої системи і чекав, коли він стане у потребі. Одного дня він отримав якийсь слабкий сигнал, схожий на внутрішню секретну систему зв’язку автоботів. Кораблям такого класу не можна трансформуватися без дозволу у мирних ситуаціях, проте він вирішив, що трансформується в робота на декілька хвилин аби розвідати місцевість та спробувати зв’язатися із командиром свого екіпажу, тобто з Оптимусом. Після підготовки та розвідки «Спарк» трансформувався та передав сигнал на усіх доступних частотах. Знову ставши крейсером він став чекати.
На базі автоботів сигнал був отриманий миттєво. Друзі дуже зраділи і почали шукати через супутниковий зв'язок місце знаходження «Спарка». Це було нелегко, адже сигнал давав загальний вигляд місцевості, не уточнюючи назви місця. Та виявилося, що це острів Мадагаскар. Разом з цим супутник показував велику кількість цілей, що летять з космосу на великій швидкості. Без сумніву це були десептикони!
Швидко зібравшись, автоботи виїхали. Їхній шлях знову був направлений на Африку, але зараз на великий острів біля континенту – Мадагаскар. Діставшись до порту Нью-Йорка, автоботи, як і раніше, використали стару баржу. Дорога була довгою, тому друзі почали радитися, як їм транспортувати «Спарк» на базу та як його тримати там, поки не полагодять.
-- Коли ми знайдемо «Спарк», то назад полетимо на ньому. А потім розширимо нашу майстерню та полагодимо його для космічного польоту, – пропонував Праул.
-- А ти не подумав, що наш крейсер, якого люди ще не бачили, може здійняти тривогу у військових, а це нам не потрібно. А щодо того, де тримати -- ти добре придумав, – відповів Рейчет.
-- Твої пропозиції? – спитав Праул.
-- В нас є час, щоб подумати, – відказав Рейчет.
-- Ви забули, що «Спарк» теж робот. І він може себе лагодити. Тоді нам і не треба буде його транспортувати в Детройт, – нагадав Шершень.
-- Він лагодить внутрішні системи, а зовнішні пошкодження йому не під силу, – відповів Рейчет.
-- Я гадаю, що Праул має рацію. Ми будемо назад летіти на кораблі. Адже ми можемо піднятися вище атмосфери, а потім швидко приземлитися на нашій базі, – запропонував Бамблбі.
-- Ми чому впали на цю планету? – спитав Рейчет.
-- Тому, що в нас не працювали двигуни. Ти що забув, Рейчете? – відповів Шершень.
-- А чому ви вирішили, що він зараз полетить без двигунів? – сердито відповів Рейчет.
-- Але ж полагодження двигуна -- це частково внутрішня система, яку «Спарк» може лагодити, – нагадав Оптимус.
-- Твоя правда. Я й забув, – відповів Рейчет.
-- Уже темніє. Давайте дочекаємося ранку. Арсі, вимикай двигуни. Їм треба охолонути, – наказав Оптимус.
Вранці вони попливли далі. Друзі вирішили, що оминати континент водою – довга і виснажлива справа, тому вирішили висадитись на західному березі і далі їхати сушею. А для переправи на острів використати здатність Арсі перетворюватися на амфібію і, хоч це забере багато часу, іншого варіанту не було. Вони їхали повз галасливі арабські міста, перетнули пустелю, де несподівано відчули себе іграшковими машинами серед величних пірамід. Потім різко повернувши на південь та трохи заблукавши у горах, з деякими перешкодами доїхали до водоспаду Вікторія, який ще більше вразив їх своїм величним виглядом. Далі, оминувши озеро Ньяса, вони майже доїхали до Мозамбікської протоки, яка була перешкодою на шляху до крейсера.
Та коли автоботи під’їжджали до берегової лінії, на них напав загін десептиконів. В цілому на одного автобота було по три десептикона. Звичайно, рядові солдати не були загрозою для семи відчайдушних друзів і вони розібралися з ними достатньо швидко.
-- Як це розуміти, Оптимусе? Що тут роблять патрулі десептиконів? Це що, їхня територія? – нервував Балкет.
-- Я не можу відповісти на твої питання, Балкете. Але нам потрібно бути пильнішими і не потрапляти їм на очі ! – відповів Оптимус.
--А що, як вони знайшли наш корабель? – спитав Шершень.
-- Тоді ми його відвоюємо у них! Трансформуйтесь і поїхали! – впевнено сказав Оптимус.
Діставшись берега Мозамбікської протоки, автоботи знову попливли. Погода сприяла друзям, але подорож затяглася у часі, особливо якщо врахувати, що Арсі перевозила їх по двоє. На острові Рейчет став вивчати орієнтири, які мали співпадати з показниками супутника.
-- Нам потрібно їхати на схід ще двісті кілометрів, – повідомив він.
-- Тоді їдь першим і показуй дорогу, – наказав Оптимус.
Автоботи чергою поїхали за Рейчетом. Десептиконів по дорозі вони не зустрічали.
Доїхавши до рівнини, де мав бути «Спарк», автоботи зупинились і, трансформувавшись, зайняли бойові позиції. Замість свого елітного крейсера друзі побачили взвод десептиконів на чолі із Старскримом. Почалася запекла бійка. Кожен автобот відбивався щонайменше від десятка ворожих солдат. І тільки Оптимус бився лише зі Старскримом.
Коли бій було закінчено і Старскрим лишився сам, то не став чекати, поки його відключать, як в минулий раз. Трансформувавшись у літак, він на великій швидкості втік з поля бою. Проте Бамблбі чомусь був радий цьому.
-- Чим ти так задоволений? – спитав Балкет.
-- Не треба гаяти часу, поїхали за сигналом «маячка», який я на нього начепив під час вашого бою, Оптимусе! – пояснив Бамблбі.
І знову автоботи поїхали чергою, але вже за Бамблбі, який вів їх за сигналом «маячка». Їхати було неважко, хоч дорога весь час вела вгору. Проте відстань між ними катастрофічно збільшувалась, бо швидкість літака і машин дуже різнилась. Ця гонитва завела автоботів майже на протилежну сторону Мадагаскару. Доїхавши до місця, де «маячок» показував присутність Старскрима, автоботи зупинились та почали обстежувати місцевість. Це була галявина біля підніжжя гори, але десептикона не було видно. Раптом Шершень покликав усіх і вказав на сліди, що були тільки тут і більш нікуди не вели. Автоботи зрозуміли, що тут і зник з очей десептикон. Копати вглиб землі у нього не було часу, та й земля була кам’яниста, – отже, як він це зробив, – вони не знали.
-- Може просто станемо на ці сліди? – запропонував Балкет.
-- І що тоді? – насмішкувато спитав Шершень.
-- Балкет правий. Тут є якийсь ліфт, – погодилася Арсі.
-- Але радіус слідів малий, мабуть тут ліфт на одного бота, – припустив Оптимус.
-- Яка різниця, ставайте по черзі на сліди, – запропонував Рейчет і першим зробив крок. Відразу з негучним клацанням грунт розсунувся і автобот щез під землею. За ним опустилися униз і усі інші автоботи.
Вони опинилися у просторому коридорі. Стіни були кам’яними, а висота стелі не залишала сумнівів, що це ще одна база Мегатрона, більш сучасна.
-- Нам потрібно знайти корабель та швидше повернутися до нашої бази, – сказав Оптимус.
-- Давайте розділимося -- так буде швидше, але усі будемо на зв’язку, – запропонував Праул.
-- Гаразд. Тоді я піду з Рейчетом, Бамблбі об’єднається з Балкетом, Шершень з Арсі, а Праул буде один, – розпорядився Оптимус.
-- Так навіть краще, – відповів Праул і зник.
Автоботи почали ретельно, але обережно перевіряти кожне приміщення бази. Вони бачили надсучасну апаратуру, багато документів, але корабля не було. Так, заглядаючи у кожну кімнату, автоботи просувалися у напрямку великих та важких дверей. Хоча всі йшли різними напрямками, але зустрілися саме тут і зрозуміли, що попереду їх чекає розгадка.
Завдяки Рейчету, електромагнітний імпульс якого знешкодив панель керування дверима, вони опинились у великому приміщенні. Це був ангар, де стояло п’ять кораблів, і в одному з них вони впізнали свій крейсер «Спарк». Раптовість проникнення автоботів на базу зіграла їм добру службу. Оптимус здаля вивчив панель керування ангаром і непомітно для охоронців друзі зайняли свій корабель та намірились злетіти, але стеля була закритою. Тому Шершень, що разом з Арсі відповідав за гармати, знешкодив пульт керування стелею. Вона почала розсуватися і утворився отвір, достатній для злету.
Автоботи поспішили у Детройт. Але не встигли вони долетіти до Атлантичного Океану, як на радарі з’явилося чотири об’єкта, що їх переслідували. Щити ледве могли стримувати зливу снарядів, що летіли з великою силою. Тепер вся надія була на Арсі та Шершня. «Спарк» мав на оснащенні менше гармат, але вони були сильнішими. Боротьба йшла на рівних і тривала, аж доки Рейчет випадково не зачепив перемикач гіпердвигуна. Табло замиготіло різнобарвними командами і корабель з шаленою швидкістю рвонув уперед!
Врятувавшись таким дивом, автоботи долетіли до Детройту швидко і без пригод. Лагодження корабля було вирішено провести потім, а зараз друзів цікавило, як несподівано вчасно спрацював гіпердвигун.
-- Коли ми зіткнулися з Мегатроном вперше, наш двигун нормально працював, а потім, під час втечі з Дестрону, крейсер Мегатрона влучним пострілом знешкодив наш гіпердвигун, – згадував Рейчет.
-- Рейчете, тут немає нічого загадкового, просто маючи схеми двигунів, їх можна полагодити, – відповів Балкет.
-- То це тобі треба завдячувати нашим порятунком? – спитав Оптимус.
-- Так, я зробив це в останній момент, -- сказав Балкет.
-- А чому ж не повідомив? – запитав Бамблбі.
-- Я хотів сказати, але Рейчет мене випередив, -- відказав Балкет.
-- Все одно, ти молодець, Балкете. А зараз усі вільні, адже завтра у нас багато роботи, – сказав Оптимус.
ID:
405694
Рубрика: Проза
дата надходження: 03.03.2013 10:45:11
© дата внесення змiн: 10.03.2013 11:38:18
автор: Гетьман
Вкажіть причину вашої скарги
|
