Як хочеться перекричати тишу...
Заплакати дощем весняних снів...
Злетіти в небо вище й вище...
Як хочеться зануритись у спів...
Як хочеться ті ніжно-білі крила...
Цілунками вкривати рідні руки...
Туди,де вперше юнка відлюбила...
Як хочеться втікати від розпуки...
Як хочеться не кланятися долі...
І зняти з уст печатку таїни...
Кохатися із вітром на роздоллі...
Як хочеться не бачити війни...
Як хочеться пірнути в твою душу...
І прочитати книгу до кінця...
Як хочеться перекричати тишу...
Хоч крок наблизити до нашого Творця...
