Дитя планети занесло у місто-каштани
Чекало прийому, та зустріли лиш тирани.
Все сіре- сіре, з плямами чорними.
В камуфляжі, білі літають ворони.
Всі схожі на мене, не марсіяни,
Земляни! Та засохли всі їх фонтани.
Очі в асфальт, душа нижче пояса,
Коли приїхав додому з серця побої зняв.
Як так? Колектив вбив індивідуальне?
Соромно за вас, це мега фатально.
Місто каштанів, тільки без листя, без дерев,
Ярослав Мудрий в середині помер.
Радий, що живу я там в провінції
Де хмільні душі приймає міліція
Де все як в Україні по всюди
Найбільша гордість – є ще тут люди.
