УСІМ ЦЯЦЬКОЛОВАМ
Стривожена, розітнута, розкільна,
аж синій терен в реп’яшках.
Поезія – в угарах тьмяно-вільна,
без страдників – ув’язнена в душках.
Самозаймиста, тьху-тьху, насолода
укоськала уздечковий стоп-кран,
у сантиментів – цукор цяцьколова,
шальварок саморозпадів, – стоп-кадр.
Щасливих захищає параноя,
і шури-мури з музою. Шкряб-шкряб!!!
Шкірозамінник, щоб не знати горя,
запитлювати треба в горлі кляп,
аби письменниця не в пала у напівморок,
у порок.
