Голодні… в пошуках біжать…
Шукають в кожному кутку поживи,
Обнишпорюють всі місця…
Хто що вхопив - тікає і ховає…
Комусь дісталась радість на цей раз,
тобі дісталась біль,
ти приміряй – не бійся,
щастям сит не будеш,
розбав свій смак гірким- солоним- кислим,
відчуй хоч щось з розряду всіх цих дій
якщо ти відрізняєш спеку й холод,
темноту і світло,
це значить - що живий…
якщо ти бачиш смуток,
розум твій ще реагує…
і чуєш звуки
відкликаєшся на них…
вдихаєш все, що тобі пропонують…
а потім це фільтруєш, відкладаєш, бережеш
то ще живий….
Ти не втечеш від темряви,
але знайдеш десь свічку,
і не сховаєшся від холоду,
але знайдеш все необхідне для іскри…
ти не уникнеш сірості,
але здобудеш фарби,
і понесеш тепло холодними провулками,
розставиш світло у закинутих місцях,
порозливаєш кольори яскраві у сирих кварталах,
ану ж бо засліпить всіх тих, хто спить,
закутаний у призму безчуттєвості.
вони згадають, що живі,
що мусять бігти,
щоби відчути холод, темноту і біль…
і доведуть, що в найтемнішому кутку
заховане десь світло,
в найхолоднішому провулку десь горить вогонь,
а в найсирішому кварталі є яскраві кольори…
ти дякуй, що живий,
і не дивись на мертвих,
хоч їм й не холодно
вони не пам’ятають,
що таке «тепло».
ID:
406157
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 04.03.2013 21:10:34
© дата внесення змiн: 04.03.2013 21:10:34
автор: Oksana Buchko
Вкажіть причину вашої скарги
|
