А наш Федько–козак завзятий,
Поїхав турків побивати.
Він взяв коня та в степ широкий,
А кінь у нього–косоокий.
Так їхали три дня й ти ночі,
Допоки той з коня не зскочив.
І бачить дядька,як це так?
Так то ж є клятий басурмак!
І наш Федько–козак завзятий,
Почав до дядька щось кричати!
А дядько той,як те почув,
Від страху бідний окуочув,
Бо наш козак–дебелий хлопчик,
А дядько той,ну як горобчик.
Побачив він,козак як біс
Ібідненький чкурнув у ліс.
А Федя наш, сів на коня
І ще по полю персь три дня.
І знов він бачить бусурмена,
Так то особа вже дебела.
І наш Федько–козак завзятий,
Почав ломаку десь шукати.
Щоб ухайдокать бусурмена,
То треба сила як у лева.
І наш Федько,узяв ломаку,
І нею став дубасити бурлаку.
Бурлака той стоїть як пень.
Стоїть він ніч,стоїть він день.
І Федя каже:«Як це так?
Нездатен я побить бурлак?»
Напруживши всі м’язи враз,
Ударив він його ще раз.
Федько між зуби прям попав,
Бурлака весь побитий впав.
Отак Федько–козак завзятий,
Поїхав турків побивати.
