Я хочу з вами попрощатись, браття,
сказати "дякую" за дружнєє багаття!
Я ще не йду, та попрощатись хочу...
Від горя плачу, з дурощів регочу!..
Таке життя - мов шахи проти Долі.
Учора - жив, кохав, радів, боровся,
сьогодні - мат, і ти позбувся ролі.
А Доля - лагідна; я дякую тобі
за всі прокльони, що від нас стерпіла,
за барство, що осточортіло,
за ворогів, чий труп я не сплюндрую,
дівочі губи, що не поцілую,
Додоло, знову дякую тобі.
А я кохав, не бувши в тому впертим,
і я щасливий був... Колись далеко.
Не забуваю дні пурги і спеки,
коли за брата брат би міг померти.
Заповідаю всім, хто далі буде жити, -
багато не прожив, та можу вас навчити:
коли на покидька руками вкажуть діти -
убить, не думаючи, ворога в пелені.
Нехай міста колись будуть зелені,
нехай би паросток ви кожний берегли.
Якби слова були у вас всі щирі,
якби ви бути чесними могли,
маля, рождаючись, не стало би ревіти.
