Всі райдужні веселки кольори
Злилися у криваво-чорну пляму.
Й не вивести її й не відшкрябти…
З комедії-створила власну драму.
Пан Дальтонізм-зіграв зі мною жарт,
Злий жарт!
Без оплесків гучних й овацій.
Всі світлі фарби-кистями змішав
Й розмалював життя,без репетицій.
Й отак живу,мов комікса герой ліричний.
Й відпускаю сумні жарти,
Що й дірочки від бублика не варті.
І сміх не тішить з залу-горенить…
Мелодія фальшивить й ріже слух
Секундами забруднених вібрацій,
Де б кода мала бути-лине вступ,
Забарвлений сплетінням дисонансів.
Без диригента-грає все нутро!
І кожен орган відбиває ритми,
властиві лиш Йому.
Сльозу звело!
Натруджену і змоклую до нитки…
Без парасолі чи дощовика
(мінорно краплі душу омивають)
Стою під градом…
Й вперто визріва в думках моїх слова твої дурманом….
Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... ...не хотіла вас розтроювати,чесно...просто чомусь так пишеться,саме так,а не інакше... ...Дуже дякую,що не залишаєтесь байдужими. Тримайте цю квіточку і не смійте мені сумувати!!
Ясно ж написано - Дальтонізм зіграв жарт, - значить буває і жіночий, в поезії все буває.
Відчувається рука музиканта. Ви піаністка?
Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так,усе-усе... Дякую за ваше розуміння,рада! Ще співаю,але так...знаєте,Олено,фортепіано-це мов щириий і вірний друг,який ніколи тебе не зрадить(нажаль на відміну від людей),ніколи...і байдуже,скільки часу ви з ним не "бачились"-вам завжди є що сказати один одному... Спасибі за ваші візити,ціную!