Приходять спогади, приємні думи
Нахлинуть як вода, в душі - аврал.
Немов міраж, я бачу Кара-Куми,
Мари в пустелі, без людей вокзал.
І молодий сержант, і вся країна
Обійми на пероні розкриває.
А в Україні молода дівчина
Солдата свого кожен день чекає.
Підходить потяг, і перон розхитує,
І новобранцями наповнюється вмить.
Один підходить, від душі запитує:
-Чи добре буде в цих пісках служить?
А мова Українська,струмом б'ється.
Тріпоче серце, сльози виступають.
Ми із Полтавщини, і хлопець аж сміється.
Ви Українець бачу? Очі зраджують.
Відповідаю: - Так, я з Укаїни,
З Житомирщини, і туди прямую.
Ви щойно прибули із Батьківщини,
А я за нею другий рік сумую.
Вони б зі мною ще порозмовляли.
Та інший потяг мій, вже підійшов.
Дивились заздрісно, захоплено мовчали...
Останній огляд гідно я пройшов.
