(Ви бачили Українську ніч?
Ні, ви не бачили Української ночі.)
Із задоволенням заплющую я очі,
І постають ті Гоголівські ночі.
І так приємно згадувати їх,
Найкращі ночі кращих днів своїх.
Що серце птахою, додому рветься,
В нім сум з любов'ю, піснею зіллється.
І подумки лечу у ту домівку...
На Україну!.. В Андрушівку!..
Де залишив я спокій свій,
І своє серце, і кохання -
Все залишив дівчині тій,
Забрав лиш смуток і страждання.
А зараз ось сиджу в пітьмі.
Пишу цей вірш тут - на вікні.
Кругом чарівна ніч-Туркменка,
Наділа чорну паранжу.
А я в пітьмі один сиджу.
А на устах - моя коханка...
і солодко в цю мить мені...
Солдати щось говорять уві сні.
Вони собі спокійно сплять.
Їм сняться сни прості солдатські.
А нам з днювальними стоять.
Ніч розділив на трьох по-братськи.
Туркменську прохолоду у вікно,
З пустелі Український вітер віє.
Він навіває смуток вже давно
Сержанту, що про милу свою мріє...
